Україна не вмерла 90 років тому. Із зерен, захованих у долонях наших братів і сестер, проросла свобода. Про це мовиться у Зверненні Архиєрейського Синоду Української Греко-Католицької Церкви в Україні до 90-ї річниці Голодомору-геноциду до духовенства, монашества, братів і сестер в Україні та на поселеннях у світі сущих.

«Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить.

Чи ж ви його не впізнаєте?»

Іс.43.19.

Дорогі брати і сестри у Христі!

Розпочинається Різдвяний піст — духовна мандрівка, яка завершується спогляданням невимовного таїнства наближення Бога до людини. Саме у Різдві Бог стає ближче до нас, бо «у єднанні божественного і людського Слово стало досяжним, Невидимий – видимим, до Недоторканного можна доторкнутися, Позачасовий увійшов у час, Син Божий став сином людським» (Христос Наша Пасха §179). У Різдві Бог об’являє вже не лише своє ім’я, але дає можливість себе побачити, прийняти і визнати. 

«Війна проти України завдає жахливих страждань великому числу людей. Ми бачимо глибокі рани, до яких призводять нищівні руйнування, каліцтва та незліченні смерті. Однак, є ще один аспект болю, про який зазвичай не говорять відкрито: психологічні травми, спричинені насильством війни та психічне здоров’я загалом». Саме цьому виклику та відповіді на нього зі сторони спільноти Церкви присвячений цей душпастирський лист.

ВЕЛИКОДНЄ ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ

українських католицьких ієрархів у США
до священників, ієромонахів та братів,
сестер монахинь, семінаристів та дорогих вірних

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Мир, мир! - а миру немає! (Єремія 6: 14)

Ми, Східні католицькі єпископи Сполучених Штатів Америки, які зібралися 21-23 березня на свою щорічну зустріч у Сент-Луїсі, заявляємо про свою солідарність зі стражденним народом і Церквами України. Ми заохочуємо всіх людей доброї волі, наших священиків, богопосвячених осіб та вірних до посиленої молитви за мир в Україні.

Вірним єпархії св. Миколая
Української Католицької Церкви

Високопреосвященним і преосвященним владикам,
всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Зберігши цілими печаті,
Воскрес воскрес Ти із гробу, Христе,
що ключів Діви не порушив у різдві Твоїм,
і відчинив нам райські двері.
Пісня 6 Канону Пасхи

«Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити» (Мт. 8:2)

Без сумніву, для людей стародавнього світу проказа була найстрашнішою хворобою. Це була невиліковна та поширена хвороба, яка поступово поширювалася по тілу, покриваючи його хворобливими, бридкими виразками та прирікаючи всіх, хто заразився, на жахливі страждання та смерть. Це була безжальна хвороба, яка не зважала на кордони і руйнувала життя всіх, кого торкнулася: чоловіків і жінок, молодих і старих, освічених і неписьменних, святих і злочинців, багатих і бідних. Втекти від неї було неможливо.

«І вони перестрашились страхом великим...Та ангел сказав їм: Не бійтеся,
бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:
для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель,
Який є Христос Господь». (Лк. 2, 10–11)

Доброчесні отці, диякони, преподобні ченці та черниці,
Брати-семінаристи та дорогі вірні,

Святіший Отець Франциск у дев’ятий місяць після початку повномасштабної війни росії проти України звернувся з окремим листом до українського народу. Публікуємо український переклад цього листа.
Лист Святішого Отця до українського народу у дев’ятий місяць після початку війни

«Як бути Церквою?» Саме таке питання ставить перед собою Церква та кожен її член у період воєнного лихоліття, позначеного руйнуваннями, агресією та смертю. «Війна радикально вчить нас через біль, жертви і горе, які вона щодня приносить, бути Церквою Христовою: непохитно вірити у силу добра і жити діяльною любов’ю».

Вих. ВА 22/147

На славу Святої, Єдиносущної, Животворної і Нероздільної Тройці,

БОЖОЮ МИЛІСТЮ
І В ПОВНОМУ СОПРИЧАСТІ